Ще років 20 тому я ніколи не чула в людних місцях стільки лайки, як нині. Нецензурщина і блатний жаргон стали звичним явищем у нашому повсякденні, неначе частина населення забула нормальну людську мову. Розмовляють матом усюди: на вулиці, на виробництві, в установах, на ринках, у місцях відпочинку, у себе вдома… Лаються і жінки, і чоловіки, молодь та підлітки (дівчата не виняток). Інколи матюки можна почути й від маленьких дітей, що найбільше вражає, бо ж вони ще не розуміють, що то погані слова і яке їхнє значення, але із захопленням копіюють дорослих. Жахливо те, що трапляються такі «мудрі» дорослі, які це фільмують і виставляють відео на інтернет-сайтах та ще й потішаються з того, як їхні малюки кумедно матюкаються.
Буває, в транспорті чи на вулиці в діалозі деяких співбесідників лише зрідка проскакують слова з літературної мови (очевидно, для зв’язки слів у реченні), а від решти просто вуха в’януть… Невже у них такий бідний лексикон? Дивуюся, що при цьому нікого не соромляться — навпаки, вважають, що це круто. А коли зробиш їм зауваження, ще й нахамлять у відповідь. Інтелектуальна обмеженість завжди агресивна, і це виявляється передусім на рівні мови.
В усі часи була проблема з культурою мови, проте колись ненормативну лексику частіше можна було почути від людей з кримінального середовища чи з низьким освітнім рівнем, або ж від тих, що зростали у неблагонадійних сім’ях, і т. п. Дозволяли собі лайку і високопосадовці до підлеглих, щоб показати свою зверхність і хто головний. Проте ще якихось 60-70 років тому за лайку в людних місцях карали штрафами. У Давній Русі після прийняття християнства лихослів’ю (воно вже тоді існувало) було оголошено війну. За матюки злісним порушникам могли привселюдно дати доброго прочухана — побити батогами, або ж взагалі стратити. А нині ніхто на цю мовну проблему не звертає уваги, всі звикли до такого явища, як до норми. До того ж нецензурщина пролізла в усі сфери не лише нашого побуту, а й у мистецтво — кіно, театр, літературу… Очевидно, деякі митці вважають, що їхні твори сучасному глядачеві будуть цікавими і зрозумілими лише якщо «присмачити» їх міцним слівцем, що без нього до наших глядачів не дійде «їхнє прекрасне»… А куди ж подівся виховний момент у їхній творчості?! Наскільки мені відомо, класики минулих століть ніколи не дозволяли собі такого на широкий загал.
Проте мова не лише про культуру мовлення чи мораль. Питання набагато серйозніше — про здоров’я нації, причому вже не тільки духовне, а й фізичне. Недаремно ж саме слово «лихослів’я» має дві складові — «лихо» і «слово», і ще з давніх-давен воно вказувало на те, що через нього може статися лихо, кара Божа. Усім відомі дослідження науковців про шкідливий вплив негативних енергетики і змісту слова на довкілля (спотворювалися форми кристаликів води, пліснявіла вода, в’янули рослини у дослідах японського вченого Масару Емото). Буває, що руйнуються навіть тверді предмети, а техніка виходить з ладу. Та значні зміни відбуваються з організмом людини: оскільки він на 70-80 відсотків складається з води, а її молекули здатні «запам’ятовувати» інформацію, то і вплив негативної лексики на нього просто вбивчий. За допомогою надчутливої апаратури вчені-генетики дослідили, що слова можуть бути представлені у вигляді електромагнітних коливань, які прямо впливають на властивості й структуру молекул не лише води, а й ДНК клітин живих організмів. Було доведено, що й ритм — енергетика слова, наповненого емоціями, викликає вібраційний відгук у тілі живої істоти. Наприклад, коли людина постійно лається, то хромосоми клітин поступово змінюють свою структуру, в молекулах ДНК закладається негативна програма самознищення. Спотворення згодом стають настільки значними, що впливають на стан здоров’я особи — ослаблюється імунітет, швидше старіє організм, виникають нібито без причин різні захворювання, у тому числі й психічні. Потім це передається і потомству.
Правда, ми нечасто замислюємося над тим, щоб пов’язати особисті проблеми зі здоров’ям з тим, як ми спілкуємося. Науковці ж доводять: лайливі слова викликають мутагенний ефект, аналогічний радіаційному опроміненню. Приголомшуючим є висновок і про те, що ДНК «сприймає» не лише значення слів, а й те, які емоції їх супроводжували. Хвильові «вуха» ДНК безпосередньо засвоюють звукові коливання. При цьому для ДНК немає значення, чи співрозмовник жива людина, чи телевізійний герой. Складність ще й у тому, що необов’язково сваритися самому. Страждають і ті, хто перебуває в середовищі людей, які матюкаються. А особливо — діти, бо їхнє енергетичне поле ще слабеньке і вразливе. Тому в сім’ях, де часто лаються, вони не лише частіше хворіють, а й частіше піддаються депресивним станам, з яких важко вийти. А ще їм у житті важче долати труднощі, бо бракує життєвої енергії, яку висмоктали домашні чвари, важче створити у майбутньому добру сім’ю, адже манера спілкування, нав’язана рідними, продовжиться і далі.
У медичній практиці трапляються випадки, коли люди з певними видами паралічу не можуть сказати жодного нормального слова, але не спиняючись вимовляють цілі речення, як-то кажуть, з триповерхового мату. Це дивовижне явище свідчить про те, що фольклорна мова формується за зовсім іншими нервовими ланцюжками, не так, як звичайна, нормальна, що наводить на роздуми…
В історії людства достовірно невідомо, коли вперше з’явилися лайливі слова. Швидше за все, коли в життя увійшло зло. До слова в усі часи ставилися дуже обережно. “Мовчання – золото”, – свідчила стародавня мудрість, попереджаючи людину про відповідальність за сказане слово. У житті є багато незрозумілих для людей речей. Але відомо, що в давніх цивілізаціях покарання за лайливі слова було дуже суворим, особливо якщо лихослів’я відносилося до батька чи матері. Закон свідчив: “Хто лихословитиме батька свого або матір свою – той хай буде страчений”. Про що турбувалися люди, запроваджуючи в життя такі закони? Ймовірніше, щоб убезпечити свій народ від покарання. Можливо, вони піклувалися про благополуччя та майбутнє підростаючого покоління, яке виховували на заповіді: “Шануй батька свого і матір, так буде тобі благо, і будеш довго жити на землі”. Закони попереджали, що “від слів своїх виправдаєшся і від слів своїх одсудишся”, а також “за всяке марне слово, яке скаже, людина дасть відповідь”. Життєвий досвід свідчить, що лихослів’я – велике зло, яке не приносить благословення і благополуччя народу та суспільству, а тому має бути покаране і негідне людського товариства. Так, на Запорізькій Січі за лихослів’я людину карали батогом, прив’язавши її до стовпа. Лихослів’я заборонялося навіть під час військових походів, щоб не накликати біду і щоб похід був успішний. Лайливі слова на адресу друга або недруга суворо заборонялися Знали, що сварити дітей нецензурними словами не можна, бо дитину будуть мучити біси. Вживати такі слова в домі також не можна, бо нечисті сили будуть жити в домі. .
Ще за царів Михайла Федоровича й Олексія Михайловича на Русі людину, яка вилаялася, публічно били різками. При Петрі І була випущена книга «Юності чесне зерцало», де писалося , що пристойною поведінка вважається лише тоді, коли людина ніколи не вживає нецензурних слів. Потім прийшов інший час. В ХІХ сторіччі лихослів’я стає мовою фабричних робітників, офіційною мовою в’язниці. За часів демократії нецензурна лексика стає дуже популярною та вживається повсемісно. – В Україні, як зазначає Радевич-Винницький (професор, який вивчав українську лайку), вірили в магічну силу слова. Наприклад, під час будівництва хати та господарських приміщень дуже пильно стежили аби хтось з майстрів часом не сказав поганого слова – це може накликати лихо на тих, хто там житиме (а згадаймо собі «висловлювання» сучасних майстрів і підмайстрів!) Вживаючи грубі слова у розмові, сучасні люди, самі того не підозрюючи, звершать таємний ритуал, закликаючи зло день у день, рік у рік на свою голову й на голови своїх близьких. Кількість лайки переходить у якість. Спочатку в людей з’являються дрібні неприємності, потім великі, далі виникають проблеми зі здоров’ям і, нарешті, ламається саме життя. – Проблемою лихослів’я займалися два інститути в Москві і Харкові. В Харкові був створений центр обцеології (наука про ненормативну лексику). В Москві дослідили проблему арготизмів (умовні вирази і слова, які вживаються певними групами людей). Усі вчені прийшли до висновку, що лихослів’я не лише знищує людську особистість, але й сприяє її внутрішньому розтлінню. Нав’язування молоді лихослів’я сприяє знищенню в свідомості людини сорому і совісті. – У психіатрії ця хвороба називається іменем французького доктора “Синдром Туретта”. Перегляд відео «Синдром Туретта. Моя жахлива історія».
Люди з розладами нервової системи сприятливі впливу зла і з величезною силою обрушують на оточуючих потік страшних нецензурних слів. За останні 10 років в Україні хворих, які страждають на синдром Жиля де ля Туретта, стало приблизно на 20 % більше в порівнянні з попередніми роками. Позначається нова «традиція» лихословити при нетямущих малятах. Хвороба спадкова, у всякому разі, ризик її розвитку серед носіїв «матірного» гена в чоловіків — 99 %, у жінок — 70 %. – Доктор біологічних наук П. П. Горяєв описує своє відкриття і доводить, що лихослів’я і грубі слова не просто пролітають повз нас, вони несуть певний енергетичний заряд. Ті, що несуть негативний заряд, приносять нам велику шкоду. Від сили звукових хвиль людина отримує радіоактивне опромінення в 10-40 тисяч рентген, після чого розпадаються хромосоми і розриваються ланцюжки ДНК. Відбуваються вікові зміни на клітинному рівні. – Культура спілкування ніколи не втрачала актуальності. Фізичний стан людини ми можемо визначити за її зовнішністю – за тим, який вигляд мають її очі, волосся, шкіра, яка її постава… Про духовність людини говорять її вчинки. А ступінь моральної чистоти миттєво можна визначити за мовою. Давньогрецький філософ Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Слова – то «одяг» наших думок, що визначають якість тих умов, в яких ми живемо. Словами можна підбадьорювати, очищати чи облагороджувати людей, прищеплювати їм віру, радість і надію, відроджувати в них любов і милосердя, повідомляти душі мир і спокій. І навпаки – кепськими словами можна вбивати і отруювати душу, можна заражати усіма видами пристрастей (гніву, агресії), гріха і пороку, можна розбивати невинні, чисті серця, отруювати існування оточуючих. Недарма говорять: «Словом можна підняти, словом можна вилікувати, словом можна принизити, словом можна – вбити …» В історії багато прикладів того, що словом можна глибоко ранити. Ось один із прикладів: молодій дівчині дали стакан із водою. Після того, як вона її випила, їй сказали: «Ти випила отруту». Дівчина втратила свідомість, хоча вода була чистою. Тобто її вразило слово. Перегляд відео «Сила слова»
На табличці написано: «Допоможіть сліпому» Дівчина написала: «Сьогодні прекрасний день, тільки я цього не бачу» Змініть ваші слова. Змініть свій світ . Ви побачили, як по-різному діє на людей один і той самий зміст слів. Зі слів складається мова. Мова – це найважливіший фактор соціалізації особистості. Українська мова надзвичайно багата. Мелодійна, красива, солов’їна. Лихослів’я – це ознака обмеженого словникового запасу або невміння виражати свої думки, інколи це і те, і інше.
Лихослів’я – це не тільки набір непристойностей. Подібна лексика свідчить про духовну хворобу людини. Адже слово не просто набір звуків, що виражає думку. Воно здатне дуже багато розповісти про наш духовний стан. – Як ставляться до лихослів’я українці? Перегляньмо відео «Виклики життя»
Нецензурні слова наносять школу і здоров’ю. Як Чому? Тому що слово людини – енергія і ця енергія поширюється в космосі. Якщо слово добре – то і енергія позитивна, а якщо це нецензурні слова – то енергія негативна. В тих країнах, де не має лайки пов’язаною з органами дітородіння, майже відсутні хвороби Дауна та ДЦП. Таким чином, ще раз було доведено, що в поганому слові криється величезна руйнівна сила. І якби людина могла бачити, який потужний негативний заряд, немов ударна хвиля від бомби після вибуху, поширюється в усі боки від поганого слова, вона б ніколи не промовила його. . Ми з вами познайомилися з деякою інформацією про лихослів’я. Пропоную вам їх обговорити. – Чим можна пояснити велике поширення лайки та лихослів’я в сучасному світі? ( низький рівень культури, бажання бути схожими на інших, наслідування кумирам, не бажання виділятися поміж інших) . – Зараз в моді здоровий спосіб життя. Люди займаються спортом, слідкують за харчуванням, виконують режим дня. Як ви вважаєте чи це можна поєднувати з вживанням нецензурних слів? Вважаєте ви, що лихослів’я, наркотики, алкоголь допомагають розслабитися? Чи є інші засоби, щоб розслабитися? (туризм, спорт, музика, танці, колекціонування та інші). Покарання за вживання лихослів’я. А зараз ви дізнаєтесь чи є покарання за вживання лихослів’я в нашій країні. Інформація для роздумів: Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття 173 . Дрібне хуліганство. Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб. Бесіда: «Розпочни із себе». Що робити з тими, хто лихословить? Не можна виправити все суспільство, але викорінити явище лихослів’я всередині сім’ї, класу, групи є посильною справою. І розпочинати слід із себе, беручи за приклад людей, які не лаються. Навіть у найнесприятливішому середовищі є люди, до яких «словесний бруд ніби не пристає». Тому завжди є люди, які стають опорою й допомагають протистояти поширенню поганих звичок, зокрема звичці лихословити. Моральними рисами, які визначають ставлення людини до інших, є: доброта, великодушність, гідність, скромність, милосердя. А етикет — дотримання регламентованих норм у відносинах між людьми. Ось таких орієнтирів слід дотримуватися, удосконалюючи себе. Впливати на тих, хто лихословить, слід власним прикладом високої мовно культури. Притча: «Почни із себе». Жив собі один чоловік. У дитинстві він прагнув переробити світ, замолоду — країну, у зрілості — родину, у старості — себе. На смертному одрі родичі почули від нього дивне визнання: «Якби я в дитинстві почав із себе, то зараз змінив би світ». Отже, якщо ви хочете щось змінити на краще, то потрібно починати із себе. Бо ознакою зрілої, свідомої особистості є вміння керувати собою, натомість незріла особистість намагається керувати іншими. Пропоную вам почати із себе. Виконаємо вправу: «Антоніми у лихослів’ї». Комплімент — образи. Побажання — прокльони. Приємні — нецензурні. Пестливі — клички. Ласкаві — приниження. Ніжні — грубощі. Благословення — знущання. – Чи погоджуєтеся ви з думкою, що будь-яке лихослів’я можна замінити іншими словами, значно приємнішими для сприйняття?»
Відео: «Притча про цвяхи».
Словесні рани заподіюють такий же біль, як і фізичні. Не залишайте на своєму шляху таких дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, непорозуміння і жорстокості в душі людей! Будьте толерантними! – Усі слова – і добрі, й лихі – не розчиняються, а проростають. Добрі, теплі слова і побажання залишають в душах людей прекрасний відбиток, вони пам’ятаються роками, привносять гармонію і спокій у людську душу. А ще пом’якшують, втішають, зцілюють серце того, хто їх чує! Як було б добре, якби люди не соромилися і не забували дякувати один одному, говорити красиві компліменти, теплі слова побажань. Якщо людина духовно багата, вихована, порядна, добра, вона не дозволить собі ображати інших, принижувати, лицемірити. Всі вчинки, її дії залежать від самої людини. Щоб переконатися, перегляньте відео «Два вовки».
Тож вирішуйте самі, якого вовка вам приємніше годувати, якою людиною ви хочете бути. Висновки. Зараз в нашій країні багато труднощів та проблем. Наша країна має гарні природними ресурсами, наш народ дуже обдарований, але ми живемо гірше ніж інші народи. Стрімко зростає чисельність наркоманів, алкоголіків. І все це супроводжується повальною звичкою лихословити. Я би хотіла закінчити нашу годину давньою біблейською мудрістю: «Коли тебе переслідують невдачі, наведи лад в своїй голові». Порядок в думках допоможе навести лад в словах, а добре слово допоможе бути нам здоровими. А здорові люди – це здоровий народ, квітуча країна.
Завершуючи тему, щодо якої дуже багато суперечок у суспільстві, висловлю і таку думку: хотілося б, щоб наші діти і онуки зростали у чистому не лише природному, але й мовному середовищі, бо й від цього залежить їхнє майбутнє.
Успіхів вам в житті.