Наразі багато батьків розгублені: школа вимушена була перейти на дистанційне навчання під час карантину. Багато завдань з усіх предметів. Діти не хочуть робити завдання: деякі асоціюють карантин з канікулами, а деякі налякані ситуацією, що сталася.
Проблема в тому, що ми не привчили наших дітей до самостійного навчання. Ми всі виявилися не готові: діти, які звикли до того, що до школи просто потрібно ходити; батьки, перекладаючи всю відповідальність на школу, і сама школа, коли дистанційне навчання зводиться до того, що вчитель надсилає по вайберу посилання на презентацію і пише завдання. Сьогодні батьки мають усвідомлювати, що саме від них залежить психічний стан дитини та організація навчання вдома. Такий процес є трьохстороннім: дитина-школа-батьки й складається з кількох етапів: планування, мотивація і моніторинг.
Планування передбачає необхідність складання розкладу (обов’язково разом з дитиною, при цьому дитині на кожному етапі бажано запропонувати кілька варіантів на вибір), прибрати зайві предмети й фактори, закласти у розкладі достатній час на відпочинок, забезпечити якісний інтернет (за відсутності високої якості продумати альтернативні варіанти).
Мотивація дітей передбачає декілька кроків. По-перше, варто говорити з дитиною, пояснити ситуацію, що склалася, пообіцяти повну підтримку. По-друге, необхідно домовитися про те, що навчання в карантин це експеримент. Для всіх. Тому можна пробувати щось нове, наприклад, не обов’язково читати підручник, сидячи й склавши руки за столом. Більше свободи і творчості! По-третє, потрібно власним прикладом демонструвати свідомий стиль життя. Якщо батьки спокійні, організовані, роблять все можливе для свого організму, своєї сім‘ї і громади все, що можуть, – в такій сім‘ї дитина ніколи не буде осторонь.
Моніторинг – це не контроль, адже контроль передбачає, що є той, хто контролює і той, кого контролюють. Моніторинг виступає елементом проєктного менеджменту, коли є мета, підцілі, завдання, дедлайни і детальний графік руху до мети. Моніторинг має бути побудований на довірі, взаємній радості від цього руху і похвалі. – Іноді батьки скаржаться, що власні діти не сприймають їх як вчителів, що незрозуміла ситуація, адже модель сім‘ї вже передбачає, що батьки є найпершими і найголовнішими учителями для дітей. Якщо ж такі відносини не встановлені, то батькам і не потрібно негайно «надягати» на себе таку роль. Будьте другом, допомагайте, дивіться разом навчальні відео тощо. Відійдіть від тотального контролю, постійних нагадувань, перфекціонізму і прагнення зробити з дитини найуспішнішу людину століття. Навчання під час карантину надає чимало гарних можливостей. Це і свобода планування власного часу, і більше відпочинку та креативу, змога більше зануритися в ті предмети й галузі, які більше цікавлять дитину і «підігнати» теми, з яких дитина відставала.
Головне пам’ятати, що саме сім‘я закладає модель поведінки дитини на все життя. Вірус мине, карантин завершиться. Школу теж дитина колись закінчить. Але спогади, емоції і відчуття залишаться з нашими дітьми!